50-річний ювілей – не звичайний ювілей, а ювілей домівки поколінь. Одні навчали, інші навчались. Школа – це не тільки стіни, насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це ті педагоги, хто щодня переступає поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, й ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони в пам’яті учнів та колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки. Це учителі-ветерани праці, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Праця кожного з них – це золоті сторінки історії школи.
Так, завжди затишна і світла, тепла і привітна Новояворівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 уже 50 років приймає в свої стіни як педагогів, так і школярів. У 1969 році поріг школи переступили перші вихованці, які і вдихнули в неї життя.
Тож, 15 листопада, з нагоди 50-річного ювілею цього чудового навчального закладу, відбулося справжнє свято. Урочисто, але по-домашньому тепло відсвяткували день народження рідної школи вчителі, ветерани педагогічної праці, випускники різних років, учні, батьки та почесні гості.
«У кожного є визначні місця, до яких завжди з радістю повертаєшся: це рідне місто, батьківський хата і рідна школа, де минули безтурботні, цікаві, неповторні роки дитинства та юності. Школа пам’ятає усіх, хто все своє життя без залишку віддав найпрекраснішому на Землі – вихованню дітей, формуванню майбутнього, у якому нам усім жити», – звернувся з вітальним словом до присутніх голова Яворівської районної ради Володимир Сичак.
Це було свято зустрічей, свято – спогадів, під час якого у багатьох присутніх гостей в очах бриніли сльози. Адже кожен згадував своє життя, дитинство, молодість, яке розпочалося саме тут, у Новояворівській ЗОШ №1, починалося від батьківського порогу і стежини до школи. Ніби з подивом, але й водночас з сумом було відзначено , що певний рубіж пройдено. А вчителі, ветерани праці, яким довелося виступати на святі говорили, що вдячні Богу за пройдений життєвий шлях, за те що весь цей час лінії їхнього життя були тісно переплетені з мелодією шкільних дзвінків, яких вже й не злічити.
